Опубліковано: 2013.01.20
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Марія Гончаренко

лоно Безміру

Пишуть
у сузір’ї Ерідана
видовженім  
і звивистім як змія    
тому  і називають його ще
Небесною рікою
за два мільйони світлових років звідси
лежить велетенський простір порожнечі  
ні перейти ні побачити  
ні звуку ні холоду ні тепла
жодної хвилі
навіть реліктової  
нічого…
Велике Ніщо  
реальне Велике Ніщо  
не метафізичне як у хінських філософів  
чи у вірші Бальмонта*  
а зриме…  
може то лоно Безміру  
чекає від нас Духу Святого  
Золотого Дощу    
а  ми  
змізерніли у потребах ненаситної плоті  
і дух наш змалів у пошуках слави хисткої
а по суті лискучого сміття
і  може праві щодо нас  
жителі Лемом вигаданої Тараканіі**…

для чогось нам дано це прочути…  

блискає клично зоря Ахернар  

*йдеться про вірш Костянтина Бальмонта «Великое Ничто»
** Станіслав Лем. «Зоряні щоденники Ійона Тихого» (Мандрівка 8)

2013
Київ
© Марія Гончаренко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/35651/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG