Опубліковано: 2012.12.10
Поетичний розділ: Філософська лірика

Ферлай Крайзер

Резон

Всходя по станциям,
усеянным горстями тёрных горестей,
                                        всё горней;
уже за лешницей поместен,
      яко же млагущий бъг;
с груди на вспину
  склёстый скрест жертвечный,
                           гнёвый,
  смутьём увещанья
                не смущенный -
                    свлеки!

Оправь сам-дух ремнём омнёвым,
            и смерть, под проклик
            в разноязвь литого,
              раздвоенным полозьем
                                  слёзным,
              лизнёт клыки в зевоте полой,
              про твар, нажористый
              согласием всего живого;
              горниловом твоим -
                                жерлявы, слюдянки...

Познавший жизненных, сполна, щедровен -
                                             не спешит;
               но не тогда,
               как чествуя невиданный резон,
               даётся выдерзить,
               хоть званьем "лаокоон",
за собое,
   оследное  здоровье...

Спроворим же!
                Эх, юрьи девы,
                вельи мужики!

2012
© Ферлай Крайзер
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/35245/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG