Опубліковано: 2012.12.09
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Марія Гончаренко

***

Рефлексія на публікацію в УЛГ № 8 (66) від 20 квітня 2012 р. довільного перекладу вірша «Те, що мусить бути сказаним» Г. Грасса з його російського варіанту.

О, пане Грассе!
Сказали Ви за мене
і, думаю, за багатьох із нас
«те, що мусить бути сказаним»,
почутим,
втямленим…

Читаю в перекладі у других
«…я більше не мовчатиму,
бо я втомився від лицемірства Заходу»
я - теж.
Цивілізаційний шок, -
будований так довго міф про Захід
вже розсипається,
вже розмивається
сльозами тих,
які своїм шляхом ідуть
і пам’ятають предків та свою культуру
це їхні сльози сповнюють річки…
писатиму і далі на воді…
течи, наш Дніпре, і неси слова й мої…

О, пане Грассе!
Ви сказали більше,
ніж казали -
не тільки
про іранський та ізраїльський народи…
і їхні сльози сповнюють річки…

чи ж вийдуть ріки з берегів…




2012
Київ
© Марія Гончаренко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/35241/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG