Я бачив, як батько впрягався у воза,
Крутились колеса, мов думи про смерть,
І плакало небо… і холод… і грози…
Нам душі витоптував голод ущерть.
Тоді, в тридцять третьому, глину на обмін
У села далекі возив, і вапно…
Плекаючи в серці думки ворохобні,
Ступав у негоду, в осіннє багно…
Привозив додому мішечок картоплі,
Бувало, приносив і мірку муки,
А діти товпилися мовчечки опліч,
Хилились од вітру, немов колоски…