Опубліковано: 2012.11.07
Поетичний розділ: Філософська лірика

Лія Чернякова

этот город...

Вылупившись из Вавилона,
Врядли вернуться в лоно
Сломанных слов, на ложе
Клятв его односложных,
Шепотов многослойных.
Выжившим из Вавилона
Выжатым сном соленым,
Потом в его постели,
Ржавым клопом на теле,
Нотой лимонной в теме
Падших до Вавилона,
Впавших в его колена,
До седьмого каленья
Вере его паленой
Подносивших поленья,
Ставшим его законом,
Правдой его граненой,
Свистом его каменьев
В воздухе раскаленном,
Черным яблоком солнца,
Сорванным с небосклона,
Лечь. И обжечь ладони
Третьего Вавилона.

2012
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/34937/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG