Опубліковано: 2012.10.19
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Віктор Балдоржієв

На развалинах империи

Над этой белёсой травою
Не ведают тени покоя,
Под этой солёной землёй:
Не ведом останкам покой…

Какие руины и свалки,
Где строили что-то они!
И жалко потомков им, жалко,
Бредущих в пыли и в тени.

И кружат они над травою,
Ворочаются под землёй,
И нет им ни сна, ни покоя.
Но как же им нужен покой!

Врасплох – по живому! Ранимо
Империй кончается путь.
Спят зодчие Древнего Рима,
А эти не могут уснуть…

Здесь утром кровавы туманы,
И плачет росою трава,
Шевелятся космы бурьяна,
И слышатся чьи-то слова.

10.08.2012.

2012
Новая Заря

Размышления

© Віктор Балдоржієв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/34658/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG