Опубліковано: 2012.09.24
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Віталій Єгоров

Звонарь

С.Ротару

Я слышу колокола звон.
В протяжном гуле различаю
любимых - отзвуки имён,
увитых лентами печали.

Уходит звон под облака
и, растекаясь, звёзды тешит.
Как будто вышел окликать
моих любимых - августейших.

Звонарь, зачем тревожишь медь,
разносишь клич и будишь душу?
Я не просил тебя, заметь,
покой их памяти нарушить.

Зачем тоской напоминать
мне о полынном пойле смерти?
Кручину звоном не унять.
Не сбить, звонарь, твоим усердьем.

Пока глазам моим смотреть
позволят милостиво боги,
мне память будет сердце греть.
Буди, звонарь, мою заботу!

2009
Киев
© Віталій Єгоров
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/34343/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG