Опубліковано: 2012.09.14
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олена Шелкова

Загнанная осень

Загнанных лошадей пристреливают, не так ли?

                                           

Ты меня сейчас послушай
И поверь – я не в бреду.
Осень к нам не влазит в души,
А вылазит раз в году.

Из грудной печальной клетки,
Как из камеры ЗеКа
Рыжеватая кокетка
Убегает: есть тайга!

Пусть летят ей вслед доносы,
Кто-то крикнет рьяно: «Пли!»
Эту загнанную осень
кто-то должен пристрелить.

Как ни бегай, ни ерошься,
После воли, поутру,
Осень, в грудь мою вернёшься
Как собака в конуру.

Осень в грудь мою не хочет.
Понимаю. Не виню.
Страшно слушать дни и ночи
Женскую стихотворню!

Время всех нас гнёт и косит.
Стой, любовь, не уходи!
Но, как загнанная осень
Ты сбегаешь из груди…

11.09.2012

2012
© Олена Шелкова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/34250/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG