Опубліковано: 2012.08.26
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Марина Терентьева

Но он приехал

Они встречались в полях пшеницы,
В чудесном мире, забытом злом.
И наблюдали, как к югу птицы
Летят, курлыча над их селом.

Они глядели часами в небо
И обсуждали свои мечты.
Они делили краюху хлеба,
Да целовались до темноты.

Раз золотые лучи рассвета
Им, спящим в поле, легли на грудь...
Их поцелуем будило лето,
Что собиралось в неблизкий путь.

И он собрался обратно в город,
Хотя рыдала она о нём.
Подняв повыше рубахи ворот,
Село покинул дождливым днём.

А мать ругалась. Смеялись люди.
И льдом покрылась поверхность рек.
Но твёрдо знала, что не забудет
Её любимый теперь вовек.

А уж подругам была потеха,
Что пуст до лета теперь вокзал.
Но он приехал... За ней приехал...
В конце июня, как и сказал.

Сыграли свадьбу. Была суббота.
И все желали им дружно жить.
"Год 41-й. Июнь." на фото
Им написали, чтоб не забыть...

2012
Киев
© Марина Терентьева
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/34033/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG