Опубліковано: 2012.08.15
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Боричев

Во мне и вне меня...

В лесу предчувствий – там, где сны приобретают привкус яви,
Мне показалось, что простор тебя из прошлого вернул,
И я попал тропой лесной в давно отцветшую весну,
Где ветер будущего лишь судьбою правил…

Ты квантом памяти во мне, почти забытая, живёшь,
Не уменьшаясь до потерь, на белой кромке тьмы и света,
И гулом истовых времён даёшь нелепые ответы
На сто вопросов о себе, скрывая ложь.

По лабиринтам снов моих блуждаешь яркою секундой,
Осколком прошлого, пока прощанья порох не погас,
Пока в огне его горят поленья бесполезных фраз –
Сгорает терем наших клятв печалью скудной.

А вне меня – острее тьмы – ты прорываешь темноту,
И дней цветных карандаши мечтой обтачиваешь ловко.
На облаках твоих чудес нужны терпенье и сноровка,
Чтоб не принять цветную ложь за доброту.



2012
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/33936/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG