Опубліковано: 2012.07.26
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Євгенія Більченко

Прощание поэта



Когда Шопен ножом скребёт виски,
Когда плывёт разжиженная твердь,
Когда слова - подчёркнуто легки,
Поскольку в каждом затаилась смерть;

Когда ты херишь всё: врагов, друзей,
Семью, работу, беспредел, уют;
Когда кабак - уже не Колизей,
Когда музей - уже не Голливуд;

Когда есть суд, - но некого карать,
Когда есть фильм, - но не о чем снимать;
Когда берёзкой прорастает брат,
Когда младенцем умирает мать;

Когда ни Брест, ни Прага, ни Тамбов
Уже не манят радостью Пути;
Когда в тебя последняя любовь
Пускает пулю дружеским "Прости";

Когда мозги крошатся до трухи
И в эту смесь садятся, как в тюрьму, -

То ты устало думаешь: стихи
Не помогают выжить.
Никому.
                                 22 июля 2012 г.

2012
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/33738/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG