Ми приходимо в світ як палає зеніт
від народження зірки нової
і вдихаємо цвіт тих барвінкових літ,
що судилось прожити в любові.
Із дитинства до зір нас дорога веде
по ланах доброчинства і честі,
але іспит нас жде - роздоріжжя круте,
наче карма, лихе перехрестя.

На перехресті справдження надій
свою дорогу відшукать зумій,
не помились, не схиб, не відступи
із перехрестя в зоряні світи.

Там наліво вода, а направо вогонь,
попереду провалля і скали,
хай не буде шкода тобі здертих долонь,
та безхмарного неба замало.
Ні вернутись назад, ні його обійти
не вдавалось ніколи нікому
у вогні тіла гарт, волі гарт у води,
ну а гори бальзамом від втоми.

Що зберіг - не згуби, що не зміг - доведи.
що не встиг заверши усе в пору.
Доки жар у вогні, життєдар у воді,
а у горах негаснучі зорі.
Є нев"янучим цвіт, доки світить зеніт,
доки попіл не висушив море,
доки  вистачить сил для натруджених крил
боронитись від вітру у горах.