не навчені жити, і поки не навчені вмерти, не навчені небом ходити, і дихати водами, штрих-коди на скронях затерті (або не затерті), ми п`ятою мастю лишаємось поза колодами. і кров`ю із рани – світанок по краплі на трави, хоча це, напевно, фігня, або просто алхімія, бо хтось потойбічний вже нас перемішує з крамом, простроченим крамом історії Секунда Плінія. якщо ти дозволиш, я дихати буду надалі, і винайду осінь з бруньками й пташиними співами, не навчених жити колись закарбують в медалях, і будуть губити у травах достиглими сливами. |