Цікаво,
А щастя вихлюпує, чи витікає?

А, може, випурхує пташкою,
Чи виривається полум’ям?

Тоді звідки?

Може воно потічком обмиває ноги,
Чи нарощує крила, як нарощують нігті?
Чи німбом лягає на голову,
Чи блиском в очах поселяється?

Може щастя – це знак із неба?
Печать, чи мітка, щоб тихо заздрили?
Випробування чи перевірка
На міцність духу, незламність волі
І непідкупність?

А, може, щастя – це віддавати
Себе до крихти, любов – до краплі?

Воно приходить коли завгодно
До всіх, чи, може, лише до когось?
Чи планомірно, чи випадково
Воно для себе шукає жертву,
Яка вважає себе шедевром,
Вінцем творіння, перстом богеми?

А, може, щастя – це хрест? Це ноша,
Чи та Голгофа, що перед нами
Не стелить стежку – товче каміння,
Щоби до крові ступні кололо?

А, може, щастя – це та дитина,
Що народилась сьогодні. Нині
Священночисто її до цицьки
Ти прикладеш – плекати будеш.
Молочні крила тебе накриють.
Вінцем творіння, вогнем в зіницях,
Чи райським птахом безгрішним станеш?
Бо в тебе янгол. Бо ти – Мадонна.
Ти Мона Ліза. А я – художник,
Що випиває за вас із сином
Вино домашнє.

Це справді
Щастя.


25.06.12