укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 40842, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2012.07.03
Роздрукувати твір

Василь Кузан

Перехід


Двадцять дванадцять.
Двадцять перша тридцять п’ять.
Червень.
Відкриваю ворота у світ.
Інший, сухий, спекотний…
Повільно, обережно, навшпиньки
Виходжу у інший вимір,
Випливаю у більший простір,
Долаючи біль у тілі
І страх у свідомості.
Виходжу,
Наче кит – на сушу,
Наче космонавт – у відкритий космос…
Відчуття невідомі, нові, незвичні.
Світло інше, свободи більше,
Але страшно.
Адже цей величезний простір може розчавити,
Навколо усе тверде – може поранити,
Ця воля непередбачувана – в ній можна загубитися,
Це світло надто яскраве – здатне осліпити,
Тому краще не розплющувати очі.
Ця безконечність лякає.
Ілюмінатори повні зірок і чорного кольору,
Що поглинає усе,
Що засмоктує.
Але люк відкрито,
Мене щось виштовхує – назад дороги немає.
Якась велетенська істота
Бере мене на руки турботливо,
А інша жорстко
Відрізає життєдайну трубу,
Цю пуповину,
Що єднала мене із кораблем життя,
Що годувала та вгамовувала спрагу,
Дозволяла дихати і жити.
Певно,
Зараз моє серце зупиниться і я помру…
Але ні!
Я відчуваю полегшення, вдихаю невідомість, рухаю руками…
Я живу!
Мене підносять до мами,
Кладуть їй на груди – вона тепла і ніжна,
Така, як і в середині.
Я торкаюся її грудей і відчуваю,
Що скоро смоктатиму її щасливе молоко з насолодою
І ростиму, і…
Виявляється,
Що життя після пологів
Не закінчується.

03.07.12

2012
Довге
© Василь Кузан
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні