Опубліковано: 2012.06.29
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Янович

КАК ГОЛУБЬ ВЁЛ МЕНЯ ПО ТРОПИНКЕ  5386

Иду за голубем по узенькой тропинке –
он семенит, а я топчу следы, как слон.
По отношению к земле – Наполеон –
наверно так же не смягчал каблук резинкой.

Жаль, кто кого ведёт, история не помнит –  
тропа помягче, чем бетон или асфальт…
А может мирный голубочек здесь – сам Даль?
Трава ж, похоже, уподобилась попоне…

Как ни крути, нас успокаивают птицы.
Все динозавры превратились только в них…
Куда девать теперь запасы стольких книг?
А вдруг, как мы, все захотят пережениться?

Труднее сдать их, чтоб слетать хотя б на Рицу.
В сто раз дешевле ведь по вызову дают…
Мой поводырь летучий – вряд ли в институт –
ходил пешком, чтобы полётам обучиться.

2012
Киев, 29 июня
© Ігор Янович
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/33470/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG