Опубліковано: 2012.06.20
Поетичний розділ: Філософська лірика

Євгенія Більченко

Я – ветер



Мне – тысяча лет. Я – ветер.
Поймаешь меня – хана.
В моих лабиринтах – дети.
В постели моей – весна.

Мне – тысяча лет. Я – солнце
На хрупком плече окна.
В моих дневниках – Высоцкий.
В постели – еще весна.

Мне – тысяча лет. Я – море.
Я путь свой постиг до дна.
Я видел улыбку Моны:
Не грела меня она.

Мне – тысяча лет. Я – воздух.
Меня сторожит стена.
В моих закоулках – звезды.
В постели – уже весна.

Мне – тысяча лет. Я – то, что
Телесной живет душой.
От вас мне предельно тошно:
Так тошно, – что хорошо.

Мне – тысяча лет. Я  – небо.
В моих проводах письмо.
Я многое очень недо-
Вершил, но оно само

Творится на белом свете,
На крест нашивая пласт.

Мне – тысяча лет. Я… верю:
Весна меня – не предаст.
                                           20 июня 2012 г.

2012
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/33366/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG