Опубліковано: 2012.06.11
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Федчишин

Про газ

Я є прихильником твердих сполук.
Люблю метал, розкалений в горнилі,
з якого можна сотворити диво,
могутній крейсер, голку або плуг.

Я люблю дерево в зеленому вбранні
і запах стружки під різцем рубанка,
гарненький столик і новеньку лавку,
і язичків таночок у вогні.

Але мене завжди чомусь лякає газ -
без кольору, шкідливим сірководнем
повзе в легені одорантом модним,
отрутою вбива красу і час.

Вдяга планету в ланцюги оков,
брутальний, хижий, поїдає кисень,
як гриб ядра, над небокраєм висне,
точку роси й терпіння перейшов.

Його вогонь зрадливо обпіка,
сморідний запах ставить на коліна.
"А, ну його!" - сказав Дніпро-ріка
і закрутив, наче Геракл, турбіни.

2012
© Ігор Федчишин (Борода)
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/33257/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG