Ти банкував. Лягали карти в руки,
краплені, ти лиш пальцем рухав -
і впізнавав хто свій, а хто чужий.
Сказати б так - чужих там було мало,
бо так братва одразу насідала
що він ставав покірним і німим.
Але то тільки зразу, за столом,
а надворі кипіли пересуди,
за карти мічені вже говорили люди
і імениті й славнії гравці.
Лиш ти один про те не прагнув чути,
а наказав своїм сліпим манкрутам
сховати тих, хто знає толк у грі.
Забанкувавсь. Перехитрив себе лиш.
І хоч вважаєш ти, що карти гладко стелиш -
нема тобі довіри вже, повір.
Як для гравця один є добрий вихід -
ступися сам, бо ті манкурти-психи
тебе й розідруть за діру в казні.
Зроби в житті один поступок гідний -
стань і піди! Не зли обманом бідних,
поки прохід залишено в дворі.