Опубліковано: 2012.05.17
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Василь Кузан

Припах старого замку


Напружені крила ніздрів
Виловлюють запах поту
У залі таємних подій.

Недійсна весна не плаче –
Плечем підпирає простір,
Печаль розпустила пасма
Й сіріє у ранах стін.

На кріслах лежать старезні
Гітари – ховають хмари
Гарячих і щирих сліз.

А музики вже немає…
Вповзає під шкіру повів
Терпкого єднання тіл.

У двері заносить чадом –
Жасмин стереже настій
Під стінами замку.

Ранок
Ховає сирий душок
У скрипи підлоги.

Знизу
Доходить беззубий голос
Минулих чужих кохань.

Парфуми століть помпезних
І пахощі днів розпусних
Стікають у душу трунком
І душать потребу йти...

У розкоші є прокляття –
Лишати гріхи на пам'ять…

16.05.12

2012
Довге
© Василь Кузан
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/33031/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG