Тривоги вологий відбиток На погляді міста у ніч. У шлейфі чарівного літа Непевність досвітніх вогнів. Я скрипці печалі залишу – Струно мого серця, мовчи! Вповзає в напружену тишу Сум’яття сліпих їжачих… У сутінках недостосунків, Романтики страху й бажань Ці яблука падають гулко Із райського дерева. Жаль, Що, певно, з моєї вини Бринить сивина дивини… 14.05.12
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”