Стемніло. І всі закохані
Стають не зірками - жабами.
Я знаю: дівча сполохане
На мене глядить пожадливо,

Впивається, бідна, мрякою
Моєї душі невмитої
І долі побожно дякує
За те, що мене помітила,

І мріє мене голубити,
До персів тугих притиснути:
Такого сумного, любого
У жодному сні не виснити.

У підлості присмак - яблучний
(Як солодко бути гнидою!)
Вона мене хоче... Лялечка!

Вдаю, ніби ніц не відаю.