укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44307, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.01.25
Роздрукувати твір

Вероніка Марченко

Близкий странник

Самый яркий огонь не заменит
солнц в зените,пески лишь щадящих.
Мы с тобой двое пленников тени,
над осколками ночи дрожащей.
Самый теплый уют не согреет
мою плоть,в воск плывущую мягко.
Мы с тобой двое жизненнопленных
над пустыни нетленным огарком.
И бредем по зыбучим влеченьям,
не держась ни руками,ни сердцем.
Лишь огонь в своем вечном свеченьи,
искушая,зовет нас согреться...
Белый призрак лишь это виденье,
путеводной звездою в обличьи.
Мы - дороги две,две параллели,
искры две над пустынным величьем.
Но до самых приветливых,мирных
рук и привкуса вешнего меда
я всей кровью покорной остыла,
по ладони блуждая у Бога...
Самый жаркий огонь не заменит
мне тепла твоего,близкий странник,
мы с тобой двое пленных влечений,
заплутавшихся в нитях обмана.
На распутье двух душ не бывает,
перекрестком лишь близятся души.
Дышут льды под ногами и тают,
половодьем обитель нарушив.
Так бежит к тебе кровь моя Млечным
звездопада песчанным узором.
Жарче этой пустыни лишь свечи,
задушевным живя разговором.
И у спада предутренних звений,
над чертой горизонтов размытой
даже встреченный здесь не заменит
мне пустыни моей,ширью сытой...
Над запачканным ночью распятьем
судеб двух,не вглядевшихся в звезды,
вновь обитель раскроет объятья,
и мы сбудемся,будет ли поздно?
Самый жаркий огонь не изменит
ту во мне,что следы твои ищет.
Мы с тобой двое жизненнопленных,
две любви, на сближение нищих.

2007
© Вероніка Марченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні