***          
        „ у біле вбралась кармен...”   Василь Мак  
Василь був Маком. Він писав навскид,
І одягав Кармен у білі шати.
А Сімферополь, начебто болід,
Спішив повз нас у спомин пролітати.

Вокзал кипів. І був той день пахким.
Грушками  затерпало в роті  слово,
Це дежавю, і Крим таким терпким
Повториться для когось знову й знову.

Та Гончим Псам на башті довго спать,
Бо час – старий обманщик і гуляка,
Лишить мені він чорно-білу гладь,  
Засіяну на спомин вічним Маком.

Баули, біляші, багажний бум...
І хтось когось цілує до засмаги.
Абсентом пахне музика, і сум
В торбині  привокзального бродяги.

Обплутані вагонами до „ні”...
Мов душами, мінялись при нагоді
Сполученнями слів. Які дурні!
Найкраще зачаїлося на споді.