укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2012.04.27
Роздрукувати твір

Ігор Федчишин

Лабіринт

По лабіринту втрачених надій
блукала думка у панічнім герці,
ганяла підземеллям диких змій
і карбувала кроки стуком серця.

Воно ж, як міх, стискалось, щоб вдихнуть
й послати кров аортами до мозку,
зібрати з вен отруйну каламуть
і перетерти в нешкідливі дози.

Воно, як дзвін, взивало до життя
і з відголоссям у сирих печерах
той стукіт безперервно наростав,
у темряві шукав до правди двері.

Та чи знайти серед холодних стін,
що вже вгорі переросли в склепіння?
Замісто сонця - вузлувата тінь,
бридкі химери і слизьке каміння.

Вузькі проходи  східцями униз
у підземелля учорашніх келій...
Для Моєсея був наче каприз -
шукати стежку сорок літ в пустелі.

Бо кожен крок не упирався в грот,
бо кожен рух не сковували стіни,
і кажани не затуляли рот,
на голови не сипались каміння.

То хто ж нам звів цей лабіринт тортур?
Хто запровадив у його капкани?
Самі. Століттями за муром мур
складали і блукали в них думками.

Ці стіни із цеглинок забуття
на згарищах Господньої любові
ми будували майже вік життя
на розчині брехні і лихослов"я.

Самі звели цей згубний лабіринт,
самі привикли по ньому блукати,
і, як сліпці, шукаєм орієнт,
поводирів взиваєм старшим братом.

Раби рабів стежками в небуття
штовхаємось і лізем на колінах
і замовляєм власнеє життя
таким, як ми, а з ним своє сумління.

Згадати б час, що Божий Суд гряде,
ще до покути щоб каміння зрушить
та розвалити підземелля це,
оцю тюрму гнітючу в наших душах.

2012
© Ігор Федчишин (Борода)
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні