Божевільна моя фантазія,
Невтолима моя жага.
Ти на ліжку лежиш, мов Євразія,
Незбагненна така й нага.

Твої очі – мов у Парижі ніч.
Губи – Прага, в них спрага спраг.
І Карпати грудей розніжені…
Як я палко тебе запраг!

Я – назавжди! Не екскурсантом.
Добре вивчив твоє лице.
Руку в мандри звуть східні мантри,
Інський твій євразійський центр.

Звуть незвідані сходу тонкощі.
Обнімаю коханий стан.
Розділяє нас оболонка ще –
Недосліджений Казахстан.

Тіло диха палкою спекою.
Мов у безвість – руки їзда.
Ти тремтиш. Нема ж небезпеки тут!
Астана вже й Караганда…

Ось він центр твій – Семипалатинськ!
По-казахськи просто Семей.
І потуга семи палаток
Знизу парус ураз надме.

…Захитається світ, як у лодії.
Це здійснилось? Чи тільки сон?
У відлунні на двох мелодії
Тихо схлипує Мендельсон.

16 лютого 2012 р.