Гряде душа. Забракло сил катам розправитись з душею і за наказом фарисеїв на піках розп"яли сонет. Та невмирущим є Поет, що протиставив сталі честь, бо муж єси, і воїн, і боєць! Хіба розіп"яти безсмертнеє слово, хіба віщу правду в катівнях зморить? Трясіться, нещасні, у власних оковах, з яких навіть совість ночами кричить. Прийшла пора долать рубіж. душа, бо й зігнута не гнеться! Чи думали вам то минеться і ми забудем імена, які Поет в обличчя знав - убивців і убивців вбивць, бо муж єси, і воїн, і боєць! Прийшла пора. Ставай, Поет! З ребер зніми заржаві грати, ми не боги, та час карати, бо час - не час і вік - не вік. Для тебе замалий цей світ, вже підроста достойна зміна. Ім"я поета - боротьба, ім"я поета - Україна!
|