Лебідкою в небі, зозулею з гаю
поліському краю русалка співає.
У нотних дзвіночках душа квіточками,
на білій сорочці вишИванка мами.

Гаївкою кличе весну до престолу,
у збанок збирає росу світанкову,
Дажбога гукає сопілкою Мавки
над щедрим Поліссям піснями журавки.

До озера кличе на Йвана Купала,
де папороть-квітка опівніч зайняла,
і небо малює вогнем-пелюстками,
де глід і ліщина, і пісня від мами.