Опубліковано: 2012.04.02
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Сергій Негода

***

Не все мине, як первинні слова.
Лиш тінь у моїх відображеннях сива
мине по-білому віку в світах.
Тінь-присмерк відчує cповна дива.

Погасле тепло надій,  я - поранений.
Наморений  холод цвіте у печалі.
Лукавих зірок  колообіги  -  зваблені
сльози, запахи обертаються в  чари.

Чуття виникають, світ  живодіє
поміж провулків білі свідомoсті.
Як  необачно здійснює щирість
душ  стоглових закоханий вітер.  

Вишневі очі, ромашкові вуха,
захмелений ніс, фатальний язик.
При честі слів  дзижчить важка муха
убивців мрій, – я слави   не зрікся…

2012
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/32612/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG