Опубліковано: 2012.03.30
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олексій Боричев

Вращая ось весенней суеты...

Вращая ось весенней суеты,
Пронзившую простор моих желаний,
Я запрещаю прошлому застыть
И обратиться в каменную тайну.

Я запрещаю будущему плыть
На утлой шхуне странных сновидений
В просторах бесконечной серой мглы,
Где вместо нас – былого злые тени.

Целуя сны заснеженных долин,
Лесным ручьям подснежник улыбнётся
И на небе созреет апельсин
Апрельского полуденного солнца.

Фиалки расцветающих ночей
Я заплету венком очарований
И лунным бликом лягу на плече,
Скажу о вечном звёздными словами…

Ты не молчи – прошу я – не молчи,
Когда поймёшь, что в каждом – жив волшебник,
Имеющий к бессмертию ключи,
Небытия читающий учебник.

2012
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/32576/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG