Опубліковано: 2012.03.22
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Євгенія Більченко

Люди идут с футбола



Сегодня – дожди
В столице.
В разгаре –
Перформанс марта.
А люди идут
С футбола –
Довольные,
Как дебилы.
А мама лежит
В больнице.
Лежит и читает
Мантры.
И маме уже
Не больно:
Она обо всем
Забыла.

Ей врач прописал
Уколы,
Кивнув через спину:
«Плохо», –
С тех пор мне упрямо
Снится
Приморский бульвар
В Одессе…
А люди идут
С футбола,
И им абсолютно
По…й,
Что мама лежит
В больнице,
На Пушкинской,
Номер десять.

Дожди распускают
Косы.
Дожди достают
Кистеты.
Дожди сочиняют
Соло
Расхристанной
Марсельезы;
Куда-то в открытый
Космос
Уходят от нас
Планеты,
А люди идут
С футбола,
И я их хочу
Зарезать.

Мне тембром, густым,
Как батик,
Священник сказал:
Дурашка,
Мол, все мы там скоро
Будем,
И каждый предстанет
Голым…
Я все понимаю,
Батя.
И я не прошу
Поблажки.
Зачем только
Эти люди
Сегодня идут
С футбола?
                        19 марта 2012 г.

2012
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/32506/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG