*** Додому, додому, додому, У сморід, у гамір, у щем. Країна, весела і хвора, Блукає вночі під дощем. Доволі, доволі, доволі, Вже болю оголене дно. Моя це країна, як горе, Що поряд зі мною давно. Додому, додому, додому, В країну розпуки й зими, Прибитися там хоч до чого, Припасти до злої землі. Вокзали, вокзали, вокзали, У місто чуже під дощем. Чому пам’ятаєте назви, Чому вам не треба імен? За межі, за межі, за межі, Повітрям, піском між долонь – Там нас обіймає пожежа І там нас цілує вогонь.
|