***
Душа моя – шеол, де тіні йдуть,
Що виткалися з темряви й любові,
Зажурені та в злагоді живуть,
В чеканні теплої живої крові.

І линуть, і здіймаються вони,
І прямовисно падають в оману.
Яке в вас горе дихає, скажіть?
Чом ваші крила пахнуть океаном?

Приходять кочовища діти злі,
Над вогнищем холодним гріють руки.
Звучать вночі охриплі голоси,
Віщують дивну долю, дивні муки.