Опубліковано: 2012.02.27
Поетичний розділ: Сонети

Марина Матвєєва

Ферромолибденовый сонет

Волчица ты! Тебя я презираю… К Птибурдукову ты уходишь от меня!..   Ильф & Петров



Когда в твоей душе поют кастраты,
Ты иногда их затыкаешь лихо:
То пишешь на моих обоях стихо
Сапожным кремом, или, слов не тратя,

Терзания закуриваешь травкой,
А то вещаешь мне, что я волчиха.
Согласна. Я живая. Чтобы психа…
Да то бишь гения держать без драки,

Быть нужно ферромолибденом танка
Или базальтовой скалой-останцем,
Чтоб выдюжила твой мемориал,

А я лишь хищник… «Пожалей, родная!..», –
Ты как-то слишком искренне, не зная,
Что я не слышу этого, стенал…

2012
© Марина Матвєєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/32266/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG