Опубліковано: 2012.02.17
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Віктор Шендрік

* * *


Душу стужей остекленило,
Ветром полночи проняло.
Заснежило, запорошило,
Чтоб и холодно и бело...

Рукавицы, овчинный ворот,
Вдоль излучин своей межи
Я несу белизну и холод –
Всё, что есть на помин души.

Но тоскуя о вешней гамме
Чувств и красок, стремится плоть
Злую льдину о встречный камень
Хоть до трещины расколоть.

Чтоб на этом, на хладно-белом,
Чирком пули, стезёй ножа
Вдруг затеплилась, заалела,
Встрепенулась моя душа.

2000
© Віктор Шендрік
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/32186/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG