Опубліковано: 2012.02.12
Поетичний розділ: Сонети

Анатолій Криловець

***

Цю музику нести мені повік.
Я так її розхлюпати боюся.
В усьому світі – в цьому присягнуся –
Іще не плив мелодії потік

Такої, що міняє русла рік,
Рождає світ новий, зачавши в дусі.
Мов звук, я в цю мелодію ввіллюся…
І пливемо удвох. Своїх повік

Уже підняти не стачає сили.
І чую, як мені ти шепчеш: милий.
Струмую у твою ріку гірську.

Так любо нам на всі віки віднині.
Ти ніжно стогнеш, лежачи на спині…
Яке це щастя – запливти в ріку!


12 лютого 2012 р.

2012
© Анатолій Криловець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/32147/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG