Шукаєш осінь у під’їздах,
Щоб там залишити полотна.
Цілуєш на замках залізних
Ще зовсім свіжі краплі поту.
Ти – викопний, з палеоліту,
Тебе вкриває мох та іній…
Ти – міф із перемінним вітром
Любові, віри та надії.