Опубліковано: 2012.02.05
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олександр Козинець

***

Його небо сірого кольору,
В його мітлах немає паростків.
Він втомився від диких паводків
Беззмістовності і недогляду.
В чашці порожньо,
Хліб вже з’їдений,
Але в шафі є м’ята перчена.
Ти незаймана, ти приречена,
Залишилася на відвідини.
Вічність в келії,
Ніч без кремнію.
В його мітлах є здатність вірити.
Сірі очі у небі сірому
Майже загнані, майже кремові.

2008
© Олександр Козинець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/32076/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG