Опубліковано: 2012.01.28
Поетичний розділ: Філософська лірика

Марина Терентьева

А одиночество, как бездна

А одиночество, как бездна...
Как море. Но без крика чаек...
Зову кого-то. Бесполезно...
Мне только эхо отвечает.

Упасть сюда гораздо проще,
Чем после выбраться наружу.
И ветер белый флаг полощет,
Да облака на месте кружит...

Неласков мой пустынный берег.
Спастись теперь надежды мало.
Зарубки счёт ведут потерям:
Кто уходил, кого бросала.

Когда-то я была другая,
Воспоминанья освежаю...
И вдаль, костров не разжигая,
Фрегат твой взглядом провожаю...

2012
Киев
© Марина Терентьева
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/31998/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG