Яка ж то марудна й невдячна справа - Повставати з попелу безугаву, Себе переписувати, мов книгу - Неначе риба, що б'ється в кригу, Немов трава, що росте крізь камінь - Хапаючись вкотре за небо руками... Тягти себе - вище, тягти себе - вгору, Усупереч вашому дружньому хору, Крізь поглядів лезо, і споминів безум... Як вірити в те, що знову - воскресну?.. ... Хрест мій - Такий, як у інших феніксів всіх без винятку - Цілком злочинна байдужість до власного вигляду. Не модні Безодні У цьому Сезоні І відчай - то день вчорашній. Не кажучи вже про звичку несхвальну До привселюдного самоспалення, Від диму заходячись кашлем. Отже - Нащо? Вперто і гордо, Знову і вкотре, Рваним акордом Кров'ю з аорти, Болю мій, болю, Бою мій, бою. Доля героя - Бути собою. Душить болото Право на спротив. Знаю достоту Ціну свободи - ... Ціну скорботи ... Хто ти - Той, що знов розкладає ватру, З якої вкотре мені - чи варто? З якої - вкотре - чи стане сили? ... У світі димно і сутінково І ні знамень, а ні див навколо. Лиш полум'я. Попіл. Крила. |