Опубліковано: 2012.01.23
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Геннадiй Ільницький

Песнь Любви

В святилище Любви, душою замирая,
Сквозь сизый фимиам под полог тишины
Проникну, чуть дыша, в предвосхищенье рая,
Где чары забытья тобой освящены.

В мерцаниях свечей замру, как у иконы
И, мысленно молясь, хвалу Любви воздам,
Затем в экстаз войду коленопреклонённый,
В покорности судьбе паду к твоим ногам.

Меня благословив приветливым движеньем,
На алтаре Любви во всей красе представ,
Ты душу распахнёшь в таинственном служенье,
Позволишь целовать прекрасные уста.

Божественный огонь незримо запылает,
Страсть молнией сверкнёт под алый цвет ланит,
До самых пят скользнёт прильнувшими телами
И нас двоих в одно собой соединит.

Мы тут же ощутим как в венах кровь взыграла,
Как нас блаженства вихрь с немыслимых высот,
Собою окружив под громкий звук хорала,
В неведомую даль отчаянно несёт.

И будет мир вокруг, как океан, качаться,
Мы таинство свершим, запреты расколов,
Разбудим тишину, делясь восторгом счастья,
Восславив до небес вселенскую Любовь.

Обрящем благодать и волны страсти схлынут.
Боясь тревожить нам ниспосланный покой,
К себе прижму сильней, целуя как святыню,
И ты к моей груди приникнешь головой.

27.01.2012


2012
© Геннадiй Ільницький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/31940/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG