Їду по відсутності доріг
У майбутнє, світлістю зім’яте.
По трактирах п’ю чаї із м’яти
Та із липи. Зорі угорі

Часто так ховаються за хмари.
Перехрестя мокрі. Люди п’яні
Пальцями показують… Рум’яні
Падають у ями… Не примари

А якісь прозорі міражі
Виникають зрідка десь далеко
А за мною діти і лелеки
Плентаються мовчки. На межі

Хрест – остання щогла на човні.
Безпросвітно боляче мені.