Опубліковано: 2012.01.15
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ксенія Назарова (Pilgrim)

***

Где-то солнышко моё ходит,
И луна моя его встречает, –
Небосвод безокрай светел.
Вдруг лучистое меня узнает?
Вдруг прильнёт к мой луне звонко,
Душу-сердце обогреть сможет,
Я пошлю ему коня-дождик,
Чтоб уставшего домчал, может.
Коли холодно ему – ветер,
Где в горсти сиянье звёзд спело;
Лёгкой поступью ему навстречу,
Коли каждому из нас тело.
Только б он узнал меня, милый,
Допустил прильнуть чутко-бело,
Я б взяла в ладонь его руку,
Перестала быть луной смело.


2007
© Ксенія Назарова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/31875/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG