А рік таки багатим був, мов кішка, або кріль, Хоч ріки й не молочними і берег – не кисіль. Були здобутки в кожного і втрати теж були, Заплакані і радісні сідали за столи. І з друзями прощалися, й знаходили нових, На владу не надіялись, бо що візьмеш із них? Самі шукали виходу, і броду, і стежок, Життя, у слові сховане, на сторінки книжок Виводили. Училися. Хвороби й мозолі Нас мучили. Ми встояли – ми сильні, хоч малі. Нас Бог тримав у тонусі, а янгол під крилом Тепло беріг для лицарів, що борються зі злом. Натхнення дарували нам жінки, найкращі в світі, Й кохання – ми приносили їм оберемки квітів. Стрічали ранки сонячні із нами чисті вірші І Музи заповняли нам у душах вільні ніші. Було усе, що може рік придумати людині, Було і те, що хочеться сказати лиш єдиній: Звершилося омріяне – і це тобі не сниться, Але про це мовчатиму – це наша таємниця.
|