ніяк не вийде позабути
як шепотів моє ім’я...
як ніжно пестив і голубив...
невже то знову все дарма?
уже те сталось -  віддавати  
чужим очам за півціни
і вираз тих очей глибинний,
і голос, повний тишини -
і пригадала я, нескладно,
все те, що було поміж нас,
а пригадавши - сльози градом,
як то буває все гаразд