І від тебе – свіжий імпічмент! З моїх віршів За імпічментом першим і знову, і знов. Регулярно, неначе перейми. Добігає кінця і дитинство, й любов. Жінко, чим тебе зрілість перейме? Повернувсь із зацькованим поглядом пса. Несміливо топчусь край порога. Що віщує мені твоя дика краса: Ще перейми чи, може, пологи? Не прошу не карай, не прошу й покарай. Бо живим треба все пережити. Ти життя мого шмат, наче той коровай, Мабуть, хочеш комусь перепити… 24 грудня 2011 р.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”