Опубліковано: 2011.12.11
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Сергій Главацький

СВЯЗЬ

Ты так далеко! Там – рождаются боги,
Здесь – падают звёзды, в кювет, догорая.
Люби меня, милая, Так, как немногих.
Пиши мне, родная, как будто из рая.

Река не обманет, сродни акведуку,
Но берег морской увильнёт, не допустит
Держать твои письма в руке, будто руку,
И эхо моё возвратить в твоё устье…

Зеркальные струны воды указуют
На тихие омуты – словно лекарства.
Ты в письмах моё воскрешенье рисуешь,
Но почта погибла давно в этих царствах.

Путь вечен. Круг замкнут. Но нам не покинуть,
Увы, даже ложных границ Полукруга.
Ты пишешь мне письма, как будто картины,
Но мы не услышим, родная, друг друга.

Напалмом из крови залит, мир стал мудрым.
Я умер под тяжестью энной предтечи.
Ты пишешь мне, милая, каждое утро,
Но я не отвечу тебе, не отвечу.

2011
© Сергій Главацький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/31468/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG