Опубліковано: 2011.12.08
Поетичний розділ: Релігійна лірика

Євгенія Більченко

Баллада

Мне свою дорогу нести. Юрий Шевчук


Я знаю, что мой восход
Взойдет на седьмом часу.
Дорога меня несет?
Дорогу ли я несу?

Я знаю, что путь – непрост.
В нем – стаи змеиных сил.
Он суть потерял, как хвост.
Он сам себя укусил.

И тянутся трассы-дни,
Кромсая столбами сталь.
Так хочется, как они, –
Лакать по утрам хрусталь.

Быть ласточкой на земле.
Быть камешком на ветру.
Пить озеро в хрустале,
Откладывать в нем икру.

Быть зверем небес и вод.
Дракона мирить с мальком…
Но Кто-то меня зовет,
Чей знак мне давно знаком;

Но Кто-то, в моей груди
Свою разрывая Грудь,
Приказывает: «Иди!» –
И я отправляюсь в путь.
                         26 ноября 2011 г.

2011
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/31433/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG