«Час просто минає, але не лікує рани.» Маріанна Шутко Час просто минає. Стікає по склу. Сповзає, мов ковдра, ковтаючи крики. Згорає в долонях, згортає тепло, І тоне в минулім, бездонно великім. Час просто тікає від нас і без нас. Зав’язує вузлики нервам і венам. Ховає у зморшках надломлений шанс, Зливає бажання і роки проблемам. Час просто зникає. Мов цукор чи лід У склянці окропу. Як тінь серед ночі. Копитом вдаряє у зранені дні, Оті, що лишитися з нами охочі. Час вітром відносить надій ореол, Лишаючи присмак… Коньяк? Валідол…
|