Опубліковано: 2011.11.26
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Олексій Боричев

Не забудь!..

Да, я помню, как ты мне однажды сказала:
Я навеки твоя! Я навеки твоя!..
Под цветным хрусталём в ослепительной зале
Мы с тобою стоим, чародейство творя.

А потом, заплетая венком наши души,
Устремляемся в некий изменчивый мир,
Чтобы злобное бремя пространства разрушить,
И попасть на доселе неведомый пир.

Золотистым вином проливается время.
Испиваем его, забывая про всё.
И грядущего нет, и прошедшее дремлет.
Настоящее тоже похоже на сон.

То – сжимаемся в самую яркую точку,
То – становимся тенью забытых веков.
И, срывая с запретных вещей оболочку,
Обращаемся стаей цветных мотыльков.

К нам из окон врывается трепетный ветер,
Остужая порыв, и мы снова с тобой
Появляемся порознь на проклятом свете,
Чтобы после вернуться в предел голубой.

2011
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/31308/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG